Квір-люди протестували і в 1959, за десятиліття до Стоунволлських бунтів

Стоунволлські бунти часто вважаються іскрою, яка запалила сучасний ЛГБТ-рух, але вони були далеко не єдиним випадком праведного гніву сексуальних меншин, ситих по горло поліцейським насильством. Одним з найбільш ранніх таких випадків став бунт в кафе “Cooper’s Do-Nuts” в травні 1959 — за цілих десять років до Стоунволла.

Події тієї ночі здадуться знайомими всім, хто читав про атаки поліції на квір-спільноти. “Cooper’s Do-Nuts” було вечірнім кафе в Лос-Анджелесі, в особливо бідному районі, який тоді називався Скід-Роу. Туди часто заходили геї, секс-працівники, драг-квіни і ті, кого б ми зараз назвали транссексуалами. Кафе було місцем збору квір-спільноти центру Лос-Анджелеса.

Звичайно, в той час закони були створені для того, щоб не дозволити квір-людям збиратися разом і спілкуватися, і поліції подобалося мучити людей, що збиралися в кафе. Набіги поліції, яка арештовувала всіх, кого бачила всередині, не були рідкістю. Серед причин для масових арештів був закон, що зобов’язував відповідати гендеру, який зазначений у паспорті – вимога, підтримувана анти-ЛГБТ фанатиками і донині.

Та ніч у травні 1969-го починалася як завжди: офіцери поліції пробралися в кафе і вимагали посвідчення особи. Їх основними жертвами були дві дрег-квін, два секс-працівника чоловічої статі і один гей — але з якихось причин господарі закладу не захотіли це терпіти.

Письменник Джон Речі, який став жертвою поліцейських, почав чинити опір арешту, скаржачись на те, що в поліцейській машині було недостатньо місця для всіх п’ятьох. Інші відвідувачі теж чинили опір і виштовхнули поліцейських з кафе, кидаючи їм услід чашки, їжу, сміття та інші предмети.

Поліція втекла, і недовгий час вулиця була заповнена розгніваними квір-людьми, яким набридло терпіти. Але незабаром копи повернулися з підкріпленням, перекрили вулицю і змусили всіх розбігтися. Це стало кінцем бунту – на відміну від Стоунволлських повстань, він не продовжився на наступний вечір. Той ранній ЛГБТ-рух був недостатньо ефективним для того, щоб святкувати річницю його пам’яті.

Тим не менш, те повстання надихнуло інші. Бунт в “Cooper’s Do-Nuts” призвів до протесту в Нью-Йоркському військкоматі в 1964-му; бунту проти поліцейського насильства на танцях в Сан-Франциско в 1965; протестам в гомофобній кав’ярні в Філадельфії в 1965; бунту в кафе Комптона в Сан-Франциско в 1966; і, врешті-решт, до заворушень через суд над Деном Уайтом в 1979, через десять років після Стоунволла.

Все це випадки опору спільноти поліцейському насильству.

Тому коли наступного разу хтось задасться питанням, чому поліцію можуть не хотіти бачити на Марші рівності/Прайді, достатньо поглянути на події сучасної історії. Копи не відчували докорів сумління, знущаючись над квір-людьми в минулому. Варто задуматися, чи зробили б вони те ж саме сьогодні.

А ви знали про бунт в “Cooper’s Do-Nuts” в 1959?

Переклав на українську користувач Hornet Dima @19568g