Раян Рафтері розповідає про “10 речей, які я дізнався про Енді Воргола” напередодні свого нового шоу

Ми живемо в світі, де кишіють соцмережі, де нічого не відбувається, аж доки це не задокументовано у Фейсбуці, самоствердження вимірюється кількістю лайків у Інстаґрамі, а статус “інфлюенсера” видається метою як підлітків, так і дорослих. Хто ж відповідальний за цей коли-не-коли приємний апокаліптичний пейзаж, який ми називаємо життям у XXI столітті? Що ж, принаймні частково – Воргол. Можливо, ви про нього чули. І, як стверджує рекламний слоган майбутньої постановки “Суд над Енді Ворголом” “непереборної людини-оркестра” Раяна Рафтері (Ryan Raftery), “Усі хочуть бути відомими. У цьому винен він”.

Надихнувшись класичною стрічкою “Це дивовижне життя” та шокуючим документальним фільмом “Соціальна дилема”, найостанніша біографічна комедія-мюзикл Рафтері – вже шоста! – береться за найвідоме ім’я в сучасному мистецтві.

Коротко про шоу Рафтері, що стартує у “Joe’s Pub” в Нью-Йорку 20-го лютого:

Енді Воргол помер, і на тому світі постає перед судом за закладання підвалин культури соцмереж, яка призвела до справжнього кінця сучасного суспільства, адже ми всі так гарячково прагнемо наших власних “п’ятнадцяти хвилин слави”. А, так, ще це – мюзикл.

Серед тих, кого “викликали в якості свідків” в шоу Рафтері, – суперзірка Воргола Еді Седжвік (яку втілить Сюзі Джейн Гант), давня конфідантка Бріджід Берлін (Джесс Воткінс) і співробітник Жан-Мішель Баскія (Девін Сноу). Невблаганна прокурорка, налаштована засудити Воргола (Міранда Ноелль Вілсон), довершує акторський склад.

Постановка просякнута інтерлюдіями з “живим” виконанням пісенних пародій, тож ця історія Рафтері оповідається через музику таких митців, як Мадонна, Блонді, Ендрю Ллойд-Веббер і Тейлор Свіфт. Попередні шоу Рафтері (в тому числі, засновані на життєвих історіях Анни Вінтур , Енді Коена, Марти Стюарт, Келвіна Кляйна та Іванки Трамп) зазвичай розхвалюють і розкуповують повні зали від одного узбережжя до іншого, тож остання його постановка точно не стане виключенням.

ПОВ’ЯЗАНА ТЕМА | 10 речей, що ви не знали про Келвіна Кляйна, дізнаєтесь завдяки кумедному пародистові

“Ми живемо в суспільстві, де кожен хоче стати відомим,” розповідає Рафтері Хорнетові. “Бути впізнаваним серед незнайомців і назбирати море переглядів і лайків – це Нова Американська Мрія, і щойно починаєш звертати на це увагу, одразу помічаєш вплив Енді практично на все в сучасному суспільстві. Від звичайного постика із вашим тостом із авокадо на сніданок в стрічці Інстаґраму до виборів телезірки на посаду Президента Сполучених Штатів – немає сумнівів, що протягом років після смерті Енді Воргола його культурний вплив лише посилився”.

Невтомно працюючи над втіленням постановки про Енді Воргола – роботи, що вимагала багато годин досліджень цієї ікони світу мистецтва та поп-культури – Раян Рафтері, ймовірно, став найбільш обізнаним спеціалістом в області життя та культурного впливу Воргола.

Тож ми подумали, варто попросити Рафтері поділитися з нами цією любов’ю у експрес-курсі щодо самого героя.

Ось 10 пунктів, про що дізнався Раян Рафтері, коли писав свою прийдешню постановку про Енді Воргола, найвідоміше ім’я в сучасному мистецтві:

1. Енді Воргол ніколи не приховував своєї сутності, та жив відкритим життям ґея із самого початку. Енді переїхав до Нью-Йорка на початку 1950-х, задовго до подій Стоунволла, ще в ті часи, коли ґея могли заарештувати (чи звільнити з роботи) за те, ким він є.

2. Його колеги-митці (та хлопці-партнери) Джаспер Джонс і Роберт Раушенберґ відмовлялися соціалізуватись із Ворголом через те, що він був відкритим ґеєм. Джонс казав йому, що він був надто “манірним”, і Воргол із цим погодився, пізніше написавши, що “це все було так, і я не вважав, що це треба було приховувати”.

3. Воргол створив портрети тоді ще живих людей, які не просили про це. Дуже дивним вважалося, коли Воргол почав експериментувати з трафаретним друком. Доти, якщо митець створював портрет, це могла бути релігійна постать або багата чи видатна особа, яка сама замовляла картину. Через те, що Воргол обрав “зірок” (яких він тоді ще не знав особисто) на кшталт Мерілін Монро, Джекі Кеннеді, Елвіса Преслі та Елізабет Тейлор, він фактично сказав світові, що… ці ”зірки” тепер і є для нас богами.

4. Він заснував журнал “Інтерв’ю“, який спершу спеціалізувався на альтернативному кіно, але швидко став виданням, в якому Воргол просив одних “зірок” взяти інтерв’ю в інших, і цей формат існує досі.

5. Воргол передбачив культуру інфлюенсерів у соцмережах. 1968-го року в Швеції в програмці до його виставки було вперше надруковано його відому цитату: “У майбутньому кожен стане відомим на весь світ на 15 хвилин”. Звідси походить вираз “15 хвилин слави”, який досконало пояснює недовговічних інфлюенсерів сьогодення, що так прагнуть уваги.

6. Воргол ріс дуже, дуже бідним, завжди вважав себе потворним, і був нестерпно сором’язливим. Тож цілком логічно, що його цікавили виключно заможні чи красиві люди, або добрі оратори.

7. У дитинстві та в парубочі роки Воргол був одержимий двома знаменитостями: Ширлі Темпл і Труменом Капоте. Однією з найдорожчих речей Воргола була світлина, підписана Ширлі Темпл, яку вона йому надіслала, коли він ще був малим хлопчиком, до Піттсбурґа, і яку він вставив у рамку та зберігав усе життя. Після переїзду до Нью-Йорка Воргол дізнався, де мешкав Капоте, та писав йому стільки листів і так часто йому телефонував, що мати письменника (яка жила разом із ним) люб’язно попросила його більше так не робити. Роки потому вони стали друзями, як постійні відвідувачі “Студії 54”, та Воргол намалював його портрет.

8. Воргола можна було рідко побачити без фотоапарата, і він часто носив із собою магнітофон на вечірки, де записував розмови. Він також віддано щодня вів щоденник про свою роботу та соціальне життя ще з 70-х. Багато хто вважає це підвалинами культури соцмереж, адже ми всі надміру документуємо свої життя для споживання широким загалом у Інстаґрамі та Твіттері.

9. Воргол помер через нещасний випадок. Після звичайної операції на жовчевому пухирі в лютому 1987-го лінивий санітар не перевірив його показники та перевищив кількість рідини у крапельниці, спричинивши серцевий напад.

10. Усе життя він надміру накопичував речі, тож, коли він помер, придатними для життя залишалися тільки два приміщення: кухня та спальня. Усі решта кімнати були завалені до стелі якимись дрібницями, які за кілька місяців були продані на аукціоні Сотбіз, принісши рекордні 30 мільйонів доларів.

“Суд над Енді Ворголом” Раяна Рафтері буде показаний в “Joe’s Pub” Народного театру Нью-Йорка лише вісім разів, починаючи з 20-го лютого. Купуйте квитки на JoesPub.com.

Фото Раяна Рафтері в ролі Енді Воргола авторства Брендена Бьорка

Переклав українською користувач Hornet @7egga