“Ти не моя мати” – свіжий погляд на жанр фолк-хорор (народні жахи)
У перші хвилини фільму “Ти не моя мати” дитину в колясці в кінці вулиці Північного Дубліна відвозять вглиб прилеглого лісу, поміщають у гніздо з сухих гілок та листя і підпалюють. Ця зухвала сцена на початку страшної народної казки від режисерки/сценаристки Кейт Долан задає темний тон рефлексивного жаху, що охоплює три покоління ірландських жінок, яких переслідує підмінена дитина.
“Мені здається, що ірландський фольклор вже не раз використовувався в кіно і на телебаченні, – сказала Долан, – але всякий раз, коли я бачила, як його зображують, я не відчувала того, що закладено в ці історії. Вони здавалися якимись банальними або недостатньо похмурими. Багато історій в нашому фольклорі дуже темні. У жодній з них, я думаю, немає щасливого кінця”.
Темрява закладена в основу історії Долан. Після сцени на початку фільму – про те, що ця дія відбувається в минулому, ми дізнаємося тільки через дві третини фільму – нас знайомлять зі старшокласницею Шар (Хейзел Дуп), її бабусею Рітою (Інгрід Крейгі), жінкою, відповідальною за дитину на багатті, і її депресивною матір’ю Анджелою (Керолін Брейкен).
Запізнившись на шкільний автобус, Шар запитує у бабусі, чи може вона підвезти її до школи, але перед нею стоїть завдання змусити свою матір, яка бореться з психічним розладом, вийти з дому і дбати про дочку. Анжела усю дорогу відволікається, ледь усвідомлюючи, де вона знаходиться, і Шар, швилюючись через стан матері, просить висадити її в кварталі від школи. Коли Шар виходить зі школи після уроків, сімейний автомобіль стоїть посеред поля, а Анжели немає.
Вона повертається через кілька годин, і Брейкен зіграла роль Анжели так, що тільки через певний час – і Шар, і глядачі – розуміють, що з нею відбувається щось більше, ніж психічний розлад (її душевний стан ніби димова завіса). Звичайно, Ріта знає в чому справа, адже у неї був досвід з міфічною підміною – та дитина на самому початку – це підношення духам, хоча дитина, як ми дізнаємося, не збиралася так просто піти.
Сімейні таємниці завжди токсичні, а демон-дух, який любить стрибати з тіла в тіло між поколіннями, – це просто страхіття, але Долан надає фільму достатньо реалістичності, щоб сюжет був одночасно доступним і трохи грізним. У цьому їй незмірно допомагає акторський склад – всі три покоління в рівній мірі відповідають один одному, – але фільм не вийшов таким, яким повинен бути. Підміна дитини – ідея, виявлення – не є достатньо сильною метафорою спустошення від психічного захворювання і, коли воно проявляється в Анджели, все не так страшно, як хотілося б шанувальникам жахів.
У фільмі Долан “Ти не моя мати” жанр вийшов свіжим і захоплюючим. Чимось нагадує шедевральний фільм “Спадковість” Арі Астера – ще одне дослідження надприродної істоти, що наводить жах на неблагополучну сім’ю. Їй це не зовсім вдається, але спроба гідна похвали.
Фільм “Ти не моя мати“, режисерки Кейт Долан, вже доступний для перегляду.
Переклав українською користувач Hornet Denis
